Історія нашого краю

Черкаська область

Уманський район

с. Пугачівка

 

 

                                                                         „  Пугачівка – лагідна і мила,

                                                                           Водночас велика і проста,

                                                                          Ти мене з дитинства полонила,

                                                                          Ти навчила радості й добра .”

 

 

Село Пугачівка (колишня Ксьондзівка) знаходиться за 12 км на північний схід від ра­йонного центру та залізничної станції Умань. Воно є одним з най­давніших на території району. У 1590 році на території села збудо­вано православну церкву незвичайної краси. У народній пам'яті до сьогоднішнього дня збереглися імена будівничих. Це батько та син - Павло Федорович та Іван Павлович Казіміри, а також Федір Іва­нович Богольський та Петро Семенович Крижанівський. На жаль, роки і буремні події, що проносились над землею Уманщини, не зберегли для нас цього незвичайного пам'ятника культури україн­ського народу. Проте у Пугачівці збереглась інша церква, збудова­на у середині XVII століття.  Вона теж є своєрідним шедевром. Спору­джена тільки з дерева, вона не має у конструкції жодної металевої деталі, жодного цвяха. Будівництво  її закінчено в 1761 році. Для  Черкащини вона є унікальною, оскільки церков подібного плану ( тризрубних, триверхих), колись типових для Середньої Наддніпрянщини, тут лишилось всого дві. І одна з них у Пугачівці .

Про село та церкву є коротка згадка у „Сказаниях о населенных местностях Киевской губернии...” Лаврентія Похілевича ( 1864р.). Цитуємо : „ К Бабанскому приходу причислена деревня Ксензовка, в 1-й версте от Бабан отстоящая выше по речке Бабанке. Жителей в ней обоего пола 786. В деревне находится приписная Троицкая церковь деревянная, неизвесно когда построенная. До 1841 года она составляла особый приход ».

Наприкінці 1980 років церкву було реставровано бригадою Київської реставраційної майстерні за проектом, розробленим Інститутом                             „ Укрзахідпроектреставрація”. При реставрації намагалися повернути церкві первісний вигляд. Так, було розібрано дзвіницю, приділи та ризницю з д’яконником.

 Церква Святої Трійці в с.Пугачівка є унікальним зразком  української  дерев’яної храмової архітектури, однієї з небагатьох церков такого типу, що  збереглись до нашого часу. Крім того, це – найстаріший православний дерев’яний храм  Уманщини. Церква  має статус пам’ятки архітектури національного значення.

 

 

 

Історична назва села  Ксьондзівка пояснюється тим, що части­на сільських земель нинішнього села знаходиться на території колишнього маєтку ксьондза. На­родні перекази запевняють, що у ХУІ-ХУІІ ст. на північний захід від нинішньої Пугачівки знаходилось польське поселення чи воло­діння пана Пеньковського, а нині та місцевість називається "Пеньківка". Там був і свій костьол, у якому правив ксьондз. Він мав ча­стину землі на сучасній території села, яке і називали Ксьондзівкою. У північно-західній частині села, через яку протікає притока Ятрані Ревуха, на підвищенні, за розповідями старожилів, знахо­дився панський маєток.

Неподалік від панського будинку з південного заходу на півні­чний схід простягся великий і глибокий яр. Одна з легенд розпові­дає, що у тому яру польські пани карали непокірних селян. Тут знаходилось багато шибениць, знарядь для катувань тих, хто на­смілювався піднімати голос протесту проти нестерпного соціаль­ного, національного, релігійного гніту польської шляхти. Назва цього місця - Казін яр - мабуть, походить від російського слова "казнь", тобто місце, де відбувались страти.

Відповідно іншої легенди  в часи, коли  татарські орди заполонили наші землі  все населення було обкладено даниною на користь хана і татарської знатті. Воно сплачувало численні податки і відбувало багато повинностей. І про такого сбирача  дані, якого  називали „казім”. Казім - старшина в якого в підпорядкуванні було  тисячу воїнів  і який за віком був не взмозі керувати військом, його з кількома десятками воїнів посилами збирати данину. Отже даний яр підходив їм тому, що там була вода і пасовисько для людей, вони навіть висівали там татарське зілля, яке росте там і в даний час.

Поблизу села проходив чумацький шлях. Поряд з ним росте не­великий лісок, що називається Дзиганським. Названий він так то­му, що там часто зупинялися цигани.

На північній окраїні села знаходиться досить великий став (5 га), а в кінці його дзеркала стояв водяний млин. До революції він належав родині Медолизів.

Історія села не ознаменувалася участю його жителів у вікопомних подіях. Землероби, темні від віковічних злиднів і поневірянь, з покоління у покоління терпіли жорстоке гноблення з боку інозем­них панів у пору, коли землі Уманщини належали польській шляхті. Не приніс бажаної волі селянам і 1861 рік. Звільнені від крі­посного ярма на папері, вони насправді змушені були викуплятись на волю за гроші. А щоб здобути їх, потрібно було землю продава­ти, або найматись до пана Чепраковського, який платив за роботу з рання до смеркання 50 коп. за день.

Надзвичайно низькою залишалась і освіта сільських трудівни­ків. Так, слід відзначити, що до 1905 року у селі не було примі­щення школи. Діти навчались у звичайній сільській хаті: малень­кій, темній, із земляною долівкою. З усього села мали змогу навча­тись не більше 15-20 дітей. Навчання їх тривало один-два роки, при цьому дівчатка у школі, практично, не навчались. Навчання у школі здійснював один учитель.

 Із розповідей односельчан відомо, що в село після 25 років служби в царській армії  повернулися 3 солдати разом з сім’ями, яким було виділено по 1 га землі біля їхнього будинку та по 2 га на полі. Один з них Полуменко Юхрем був старостою села з 1918  по 1929 роки .

 Жовтневі події 1917 року у Петрограді знайшли відлуння і в тодішній Ксьондзівці. Панська земля була розділена між селянами, проголошена радянська влада і створений ТСОЗ. У 1929 році у се­лі був утворений колгосп "Зірка", організатором і керівником яко­го став Кулінський. Проте, це об'єднання не охопило всіх селянсь­ких господарств і у 1930 році з'являється ще один колгосп -"ім.Ворошилова". Очолив його Іван Андрійович Демченко. У 1931 році обидва господарства були об'єднані до одного під назвою "Бі­льшовик". Потроху, зусиллями усіх його жителів село розбудувалося. Колгосп мав олійню, млин, невелику конеферму. Особливо раділи люди появі першої сільськогосподарської техніки.

Поруч із цим відкривалися культурні заклади: бібліотека, школа та клуб. Все навколо змінювалося, люди жили новими надіями, прагненнями, не підозрюючи, яке важке випробування готувала доля для усього їхнього краю.

  В 1932 року  селянами було вирощено непоганий урожай, але практично весь вирощений врожай необхідно було  здавати в державу. Брали все, часто залишаючи сім'ю без куска хліба. В селі почався страшний голод, особливо під кінець березня – початок квітня 1933 року. Вимирали цілими сім’ями та родинами. По селі постійно їздив підводою їздовий  Гнатенко Іван Єлізарович, виділений колгоспом,  звозив померлих на кладовище.

Зі спогадів Гнатенка І.Є. відомо, що ще живих, але дуже ослаблених людей звозили до ями. Тільки по вулиці Лісовій та провулку Лісному померло 104 жителі села. Багатьох хоронили  в домашніх бурякових ямах, бо сил не було довезти їх до кладовища. Люди, щоб вижити, їли  листя з липи (сушили його, товкли, пекли з нього млинці), гнилу картоплю на полях шукали, дійшло до того, що людей стали їсти. Одна жінка, Руденко Марина, з’їла сусідського хлопчика і коли її привели в сільську раду, то вона сказала голові, що знаходиться в такому стані, що і його може з’їсти.

За словами секретаря сільської ради Кравчука ( ініціали якого невідомі) в нашому селі від голоду померло 733 жителі.

Крім голодомору, Пугачівка потерпіла ще й від Сталінських репресій.

На той час головою колгоспу був Нагорний Семен Микитович, якого 25 жовтня 1937 року засуджено до вищої міри покарання за те, що дав людям  хліба більше, ніж інші керівники.

Під час колективізації  було репресовано  і вивезено з  села  36 осіб.

Пугачівка стала свідком історичних подій, свідком боротьби за волю, за правду, за право на життя, за віру, за рідну  Батьківщину.

 Найбільш трагічною віхою в житті села  була Велика Вітчизняна  війна.   Більше 200 жителів села захищали Батьківщину в роки Великої  Вітчизняної війни. За участь у боях Великої Вітчизняної війни більше 100 жителів села були нагороджені орденами і медалями, а  102 з них так і не повернулися  додому, поклавши своє життя  на вівтар  Великої Перемоги. Їхні прізвища  викарбовані на гранітному  Обеліску, який височить у сквері Слави.Ніколи не заростає сюди народна стежина, вдячні потомки приносять квіти до Обеліску. Дехто з односельчан зустрів свою смерть далеко за межами  України: у Польші, Молдові, Росії, Чехословаччині, Румунії, Угорщині та Німеччині. Декому не вистачило декілька  днів до такої довгоочікуваної Перемоги. 119 односельчан повернулися з тяжких доріг до рідної домівки, а повернення деяких ще довго чекали в селі,  отримавши лише звістку, що давала надію: „зник безвісти”. 

Багато лиха завдала війна не лише фронтовикам, а й тим, хто залишився у рідному селі. Із щемом у серці слухали новини з фронту. Фашисти просувалися швидко. Радянська армія відступила. В Умань фашистські загарбники   увірвались в липні 1941 року.  Захоплено було не лише саме місто, а й усі навколишні села. З жахом згадують ці часи жителі села Пугачівка. За село битв не було. Єдиний снаряд, який упав біля будинку Ковтун Марини Іванівни був відголоском бомбардування станції Поташ. Фашисти з’явилися у Пугачівці на початку серпня 1941 року. В школі, біля церкви, утворили свою комендатуру, призначили управляючого на  ім’я Ян. Спочатку німці обійшли всі двори та позабирали харчі. Потім вигнали людей у поле працювати. За будь-які провини карали побоями. Не жаліли ні дорослих, ні дітей. Здорових, переважно молодих, брали в полон і відправляли працювати на примусові роботи до Німеччини. Під конвоєм, зводили юнаків і дівчат до будинку колишньої сільської ради. Крик і плач матерів розривав душу, однак не міг розжалобити фашистських солдатів. Близько 50 жителів села було вивезено на примусові роботи до ворожої країни, 27 з яких після закінчення війни повернулися до рідної домівки.

Більше двох з половиною років потерпала Пугачівка від  німецької окупації. Визволення у село прийшло 8 березня 1944 року. Великі бої точилися на території сусіднього села Дмитрушки та  ліска під назвою Дзіганський .  А в Пугачівській школі радянські війська  розмістили шпиталь і звозили поранених. Тих, кого не вдавалося врятувати, ховали у селі, так з’явилася могила воїнів-визволителів. Їх налічується - 12, що загинули при визволенні села, імена п’яти з них нам відомі, це:

  1.Кислиця Іван Варфоломійович;

          2.Кислиця Федір Іванович;

  3.Лубянець Іван Іванович;

          4.Бабенко Степан Мусійович;

   5.Ларічев Матвій Петрович.

   А також на території сільського кладовища розміщена могила односельчанина Демченка Миколи Івановича, який загинув в 1941 році під селом Краснопілка. Догляд за могилою веде родина  загиблого.

Серед жителів Пугачівки є ті, до яких ставляться з особливою шаною і вдячністю - це учасники Великої Вітчизняної війни. Небагато їх залишилося – свідків найстрашніших сторінок історії України. Серед них - Ремез Михайло Юхимович та Яремчук Іван Костянтинович.  22 червня 1941 року назавжди вкарбувалося в пам’яті  ветеранів.

Обеліск Слави загиблим односельчанам у Великій

Вітчизняній війні

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

          Братська могила

 

   У 1946 році село Ксьондзівка було перейменоване на Пугачівку.

   Протягом трьох  найважчих післявоєнних років, коли на відбудові зруйнованого господарства трудились в основному  жінки,  в селі було створено 6 жіночих бригад по  6 ланок в кожній бригаді (за спогадами  Саквенко Г.О.), які   вирощували цукровий буряк ,  сіяли  хліб та  обробляли овочеві культури. Це була  дуже тяжка праця – виростити урожай, зібрати його та здати  в державу. Всі роботи виконували в основному вручну. Найбільш трудоємким   в роботі сільського господарства був  збір урожаю цукрового буряка. Жінки вручну на холоді копали копачами  буряк, чистили  та  кіньми  перевозили його для переробки на цукровий завод в село Верхнячка Христинівського району.

  За спогадами односельчан найбільш активною трудівницею була Поліщук Ганна Єлисеївна, яка протям  одного робочого дня могла зв’язати 300 снопів. Знищене  війною господарство доводилось піднімати, як кажуть, з нуля. З розповідей відомо, що просто на базарі було куплено ві­сім овець, шість свиней і 50 корів. З сільськогосподарського рема­ненту відремонтували все, що вціліло. Але основною запорукою відбудови й розвитку села була самовіддана праця його жителів. Багато зусиль приклали до розвитку колгоспу механізатори: Середа Іван Григорович, Середа В'ячеслав Вавілович, Саквенко Іван Андрійович, Саквенко Ілля Артемович, Ремез Андрій Юхимович та інші. Разом з механізаторами невтомно працювали і трудівниці полів: Берлін Марія Федотівна, Жвава Марія Антипівна, Войченко Анна Антипівна, Склярук Євгенія Григорівна, Бурлака Марія Калістратівна, Пента  Ганна Олексіївна, Сухомлин Тетяна Григорівна, Демидович Ганна Онуфріївна, Нагорна Надія Сергіївна, Потайчук Марія Сергіївна та інші. Продуктивність праці була такою, що результати вражали. Так, якщо у 1946-1950 роках валовий урожай зернових склав 6003 ц., то у 1951-1955 роках він зріс до 15008 ц.

 Керівниками колгоспу  „ Більшовик” в післявоєнні роки були :

1947рік        - Бойко Михайло Ясонович ;

1948 рік      -  Сіваченко Амосій Гаврилович ;

з 1950  по 1952 роки   – Поліщук Андрій Тимофійович.

У 1952 році колгосп „Більшовик”  перейменовано  на  к-п "ім. Горького".

З 1952 року  по 1960 рік  головою колгоспу був Нескородяний Василь Іванович. Протягом даного періоду  збудовано чотирьохрядний корівник та свинарник. Збільшилось поголів’я корів, свиней та овець.

З початком 60-х років село визнали неперспективним і стало воно  дільницею колгоспу ім.ХХІІ з’їзду КПРС (з центром у селі Дмитрушки) на чолі з головою Лисенком Василем Семеновичем, який керував господарством до 1976 року. Під його керівництвом  було збудовано кормоцех, молочно – товарний комплекс та сільську  школу.

  З 1976 по 1980 рік  колгосп ім.ХХІІ з’їзду КПРС  очолював  Монке Станіслав Юрійович,  з 1980 року по 1984 рік – Онуфрієнко В’ячеслав Костянтинович, а з 1984  по 1987 рік - Бузівський Степан Петрович. Протягом даного періоду велика увага приділялась розвитку молочно – товарного виробництва в селі: будувались корівники, благоустроювалась і озеленювалась територія МТФ, удосконалювалось соціально - побутове обслуговування  колгоспників, їх змістовний відпочинок та дозвілля. Доярки нашого господарства неодноразово були переможцями трудових змагань та  нагороджувались орденами, медалями і почесними грамотами. Серед них Ситник Ганна Мефодіївна, Склярук Ніна Іванівна, Гнатенко Катерина Михайлівна, Липівська Надія Олександрівна, Поліщук Лідія Іванівна, Склярук Федора Олексіївна, Нагорна Олександра Петрівна  і багато інших. Великий вклад в розвиток товарно – молочного виробництва вніс ветеринарний лікар, майстер своєї справи, учасник бойових дій ВВВ Хворостяний Дмитро Леонідович. 

Керівниками  дільниці (с. Пугачівка) в цей період були: Сташевський  Станіслав  Константинович , Руденко Іван Савович, Ольшевський Володимир Олексійович  та Олійник Олексій Захарович.

 Більшість вільних коштів колгоспу використовувались на благоустрій центральної території в с. Дмитрушки, що  не влаштовувало жителів с.Пугачівки. Це спонукало активістів села ( Шуляк Д.П., Нагорний О.К., Євич К.О., Щур М.П., Щур П.І. та Шершун Г.І.) у 1986-1987роках  ініціювати питання від’єднання села від колгоспу ім. ХХ11  з’їзду  КПРС і утворення в квітні 1986 року на території села Пугачівка колгоспу ім.Гагаріна, керівником якого став Ковальчук Микола Петрович, енергійний, знаючий та вимогливий  господар. За його керівництва було побудовано  нову тракторну бригаду, контору колгоспу, придбано нову сільськогосподарську техніку, прокладено асфальтове покриття  по сільських вулицях, підведено природній газ до будинків жителів села,   відкрито  в селі сільську раду та школу.

  В лютому 1997 року колгосп ім. Гагаріна реорганізовано в КСПП «Пугачівка», а потім в ВТФ «Сяйво», керівником якого з 1996 року по жовтень 2010 року був Жвавий Петро Миколайович.

    В даний  час в ТОВ ВТФ „Сяйво”  налічується 14 працюючих  осіб, керівник  Поліщук Олександр Володимирович .   

    На території села створено два фермерських господарства : «Росинка»

( керівник Поліщук Зофія Омельянівна) та «Зустріч» (керівник Жвавий Петро

Миколайович).

Приміщення адміністрації ТОВ ВТФ „ Сяйво”

 

Соціальний паспорт села Пугачівка

станом на 01.03.2013 року

Загальна площа - 2168,1 га ,

Площа сільськогосподарських угідь -1323,1 га,

в т.ч.рілля -1255,4 га

територія с.Пугачівка -219,8га

       В 1996 році землі сільськогосподарського призначення розпайовано між працівниками КСП „ Пугачівка” ( 404 паїв). Середня частка паю склала 2.7 га.

В сільській раді налічується :

земель   резервного фонду   -110,9 га, з яких 51,8 га в 2008 році було розподілено між 37 працівниками соціальної сфери  для розширення особистого селянського господарства;

земель запасу – 94 га ;

земель водного фонду – 27 га .

Загальна кількість дворів – 330

Кількість населення  - 603 особи

в тому числі :  пенсійного віку  - 180 чоловік

                   працездатного віку  - 318 чоловік

                    неповнолітніх          - 105 чоловік

В даний  час с.Пугачівка сучасне газифіковане село з централізованим водопостачанням та асфальтованими дорогами .

Протяжність :водогону – 9  км.

                        вуличного освітленння  - 5 км.

                        асфальтованого  покриття  – 11 км

                         газової мережі  – 10 км.

На території села працюють установи : сільська рада, навчально – виховний комплекс, фельдшерський пункт, сільський клуб , бібліотека, поштове відділення та два приватних магазини (власники: Шуляк В.М. і Іванов С.А.).

Одиноким пристарілим жителям села  надає послуги   соціальний працівник Уманського територіального центру Чоповдя Тетяна Вікторівна, під опікою  якої знаходиться 14 осіб.

На території села проживають 8 учасників бойових дій : Яремчук І.К., Ремез М.Ю., Дорош А.В., Бурлака В.В., Ситник Л.А., Євич К.О., Розум А.М., Соловйов О.С..

У 2012 році 3 жителі села Пугачівка відзначили своє  90 – річчя, це  Бочарова Н. С., Щербакова М. Т. та Яремчук І.К.

         В селі проживають  4 ліквідатори аварії на ЧАЕС: Щербаков Василь Миколайович, Левадко Анатолій Андрійович, Кравчук Василь Сидорович та Гнатенко Петро Орестович. Сухар Олександр Олександрович та Бабій Павло Миколайович померли від хвороб, спричинених наслідками аварії.

 Чорнобиль змусив залишити своє постійне  місце проживання 13 сімей (53 особи) із Рівненської області, для яких Пугачівка стала рідною домівкою.

    На території села проживають 4 матері – героїні :  Колачук Олена Петрівна, яка народила та виховала - 8 дітей, Віштал Людмила Борисівна - 8 дітей, Тимощук Клавдія Василівна - 6 дітей та  Щеглова Майя Степанівна -  5 дітей.

                               

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ

 

Приміщення сільської ради та ФАП

Сільська рада  в Пугачівці утворилась в квітні 1988 року, яка  складалась    з 25 депутатів на чолі з головою Демчуком Олександром Григоровичем . За період існування сільської ради на посаді  сільського голови працювали Євич Катерина Олексіївна, Пампуха Олексій Павлович та  Поліщук Олександр Володимирович. На даний час сільська рада складається з 12 депутатів на чолі з сільським головою Овчіннік Валентиною Михайлівною.

Секретар сільської ради – Федченко Інна Василівна.

Головний бухгалтер сільської ради - Руденко Наталія Петрівна.

При сільській раді працює три постійні комісії:

  • комісія з питань планування, бюджету і фінансів, розвитку підприємництва (голова комісії Соболенко Л.П.) ;
  • комісія з питань депутатської діяльності, етики , регламенту, питань правопорядку та питань освіти, науки, культури, фізкультури та спорту, молодіжної політики, охорони здоров’я та соціального захисту (голова комісії Квітко Н.А. ) ;

- комісія з питань охорони навколишнього природного середовища,  регулювання земельних відносин та управління комунальною власністю      

  ( голова комісії Штогрин Т.В.).

Приміщення сільської ради газифіковано, телефонізовано, підключено до центрального водопостачання та  мережі Інтернет.

                                             

 

ОСВІТА

Приміщення  НВК

Так повелося, що особливе місце  в селі  відводиться навчально- виховному комплексу, який ніби маяк, що світить добром, привітністю та любов'ю.

В селі  школа була ще до революції 1917 року. Спочатку церковно - приходська - 4 класи, потім ( після революції)  - 7 класів.                                    

 Спеціального приміщення для школи не було. Директором   на той час був Бобков Сергій Гнатович.  За його ініціативою в 1969 році було побудовано та відкрито нову восьмирічну школу.

 У 1981 році школа була реформована в початкову.  

В 1988 році школі знову надали статус восьмирічки .

Деректорами школи працювали: Войченко Макар Прокопович, Кондратюк Степан Степанович, Бобков Сергій Гнатович, Гуцал Галина Василівна, Гнилиця Ольга Андріївна, Євич Ніна Яківна, Шершун Ганна Іванівна та Жвава Ольга Миколаївна.

На даний час педагогічний колектив НВК налічує 15 учителів. Школу очолює директор Стецюк Людмила Аронівна . В школі навчаються – 44 учнів та 23 дітей відвідують дошкільний підрозділ.

Приміщення школи газифіковано, під’єднано до централізованого водозабезпечення  та  мережі Інтернет .

Дитячий садочок для кожної дитини це перші сходинки, якими вона піднімається, наближаючись до знань. А вихователь це людина уважна до дитячих проблем, обізнана з дитячою психологією, яка будує справжній     місток у цаство пізнання духовності і культури. Саме такі люди працювали в дитячому садку : Поліщук Ганна Петрівна, Поліщук Олена Карпівна, Мовчан Ганна Давидівна,Жовтоног Віра Іванівна, Розум Євгеніївна  Олексіївна, Євич Катерина Олексіївна, Кириченко Марія Яківна та інші. На даний час в дитячому садочку працюють: Орловська В.В., Гейко Н.В. та Перепилиця Р.Л.

Охорона здоров'я

Історія  медицини в селі відома з 1946 року, коли  завідуючою Пугачівським фельдшерсько-акушерським пунктом стала фельдшер, учасник бойових дій Дорош Ганна Кузьмівна . Важкі  дороги війни не затьмарили її добру вдачу, щиро і віддано вона пропрацювала 45 років на сторожі охорони здоров'я односельців. А її достойною заміною стала фельдшер-акушер Руденко Марія Михайлівна, яка   51 рік  була головним лікарем на селі  . А нині завідуючою фельдшерським пунктом працює Кузьмич Любов Трохимівна, санітаркою- Бурлака Леся Михайлівна. Фінансування медичного закладу та забезпечення лікарськими препаратами для швидкої допомоги проводиться ЦРЛ та сільською радою. Приміщення фельдшерського пункту газифіковано та підключено  до централізованого водопостачання, а також  забезпечено всім необхідним обладнанням та матеріалами.

Сільський клуб та бібібліотека

Приміщення сільського клубу та бібліотеки

Приміщення сільського клубу в селі побудовано в 1961 році. Довгий час працювали завідуючими сільським клубом Ситник Петро Семенович, Розум Євгенія Олексіївна та Ситник Микола Михайлович. Нині завідуючою сільським клубом працює Кобзєва Тетяна Віталіївна. Приміщення закладу культури знаходиться на балансі сільської ради.

 

 Дозвілля жителів

 села прикрашає     

фолькльорний

    колектив

    „Берегиня”

 

 

 

 

 

Перша  бібліотека , або як її  називали  хата – читальня була відкрита в 1956 році по вул.Піонерській. Розміщена вона була в колгоспній конторі і займала дві кімнати. По закінченню будівництва сільського клубу в 1961 році сільську бібліотеку перевели в новозбудоване приміщення.

Першим бібліотекарем була Подолинна  Людмила Федорівна, за фахом учитель біології. Пропрацювала вона лише один рік, на зміну їй прийшла Розявляк ( Коваленко) Галина Іванівна, яка пропрацювала на даній посаді 36 років. Вона була майстрем своєї справи за що неодноразово нагороджувалась похвальними грамотами. З 1993 року завідуючою сільською бібліотекою працює  Янковенко Людмила Олексіївна.  Робота  бібліотеки спрямована на охоплення книгою читачів ( дорослих та дітей). Проводяться книжкові виставки, огляди та інші масові заходи.

Бібліотечний фонд становить 4 391 примірник.

 

 

 

Виставки в сільській бібліотеці

     У 1969 році в Пугачівці  було відкрито поштове відділення зв'язку, завідуючою якого з першого дня стала Коваленко Надія Філімонівна та  пропрацювала на цій посаді 40 років. На даний час поштове відділення зв'язку очолює Штогрин Т.В., листоношею працює Коваленко Н.О.     

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

МОЄ  РІДНЕ  СЕЛО

 

Моє  село  - найкрасивіше  в  світі

Коли  буяє тут бузковий  цвіт,

Коли в садах замайоріють квіти -

То з ним, мабуть, радіє цілий  світ.

Всміхнеться хатка біла при дорозі,

А на околиці зазеленіє ліс,

Розпустять листя  всі тополі

І вишенька повикидає  цвіт.

Душа радіє як на нього гляну –

Не приховаю – я його кохаю,

Хоч назву дивну йому  дали

І Пугачівкою назвали,

Люблю його, бо тут мій рід,

Бо тут мій батьківський поріг.

Люблю колосся золотаве

І найсмачніший білий хліб.

Люблю осоки понад стави

І аромат нескошених лугів.

Люблю і все !  І що тут ще додати ?

Немає слів щоб передати все

Те почуття, що в мене назріває

Коли про Пугачівку я згадаю –

Захоплююсь, не стримуйте мене.

І знову, подумки, я лину

У гарне найсвітліше те село

Його любити я не перестану –

Для мене найрідніше є воно !

Н. Ситник (Шураєва)

 

                                        ВІДОМІ ЛЮДИ СЕЛА ПУГАЧІВКИ

          Багата історія  нашого села та найбільше її багатство є люди .

                                                 Серед них :

БОБКОВ  СЕРГІЙ ГНАТОВИЧ            

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                             

Бобков Сергій Гнатович народився  07  травня 1901 року  в селі        Надейково Рогачівського району Гомельської області. Прибув на роботу  директором Пугачівської загальноосвітньої школи в 1961 році, учасник бойових дій Великої Вітчизняної війни.

За його ініціативою та безпосередньою участю було розпочато  будівництво Пугачівської загальноосвітньої школи, яку було відкрито в 1969 році. Сергій Гнатович – дбайливий господар, невтомний трудівник та мудрий керівник. Він постійно дбав про благоустрій місцевої школи та території села:  посадив яблуневі садки та алеї вздовж доріг, власними руками збудував тротуар від своєї садиби до центру села, постійно займався озелененням пришкільної території та закріплених дослідних ділянок.

Велику увагу приділяв духовному та патріотичному вихованню молоді, сприяв їх культурному розвиткові.

На жаль його немає разом з нами, він відійшов у вічність. Та пам'ять про нього залишилась. Завжди живі квіти лежать на  могилі Учителя в знак глибокої вдячності.

СКЛЯРУК АНАТОЛІЙ АНДРІЙОВИЧ

Склярук Анатолій Андрійович народився 29 червня 1953 року. Його босоноге, безтурботне не завжди сите дитинства проходило в  гарному селі Пугачівка на Уманщині. Школа, Уманський технікум механізації сільського господарства, армія – сходинки життя більшості сільських юнаків.

Після армійської служби працював механізатором в рідному селі. В листопаді 1974 року за направленням трудового колективу перейшов на службу в органи внутрішніх справ. З того часу 24 роки наполегливої дорожньо-патрульної служби. Спочатку автоінспектором, потім старшим державтоінспектором і 18 років – заступником начальника відділення ДАІ районного відділу внутрішніх справ. 4 роки очолював відділення громадянства, паспортної та імміграційної служби Уманського РВ УМВС.

Анатолій Андрійович був депутатом районної ради  кількох скликань. Виборці довіряли йому захищати свої інтереси, тому що більш відповідального, надійного, небайдужого до чужих бід депутата відшукати важко.

Два скликання був членом президії Уманської районної ради, очолював комісію з питань депутатської діяльності та етики – і це не випадково, бо ж сам сповідує принципи високої моральності й порядності.

В грудні 2002 року його, підполковника міліції, депутата кількох скликань, члена президії районної ради було обрано головою Уманської районної ради. Він з готовністю взяв тягар відповідальності на себе.

Життєве кредо А.А. Склярука  - це довіра до людей, вміння перейнятись чужими проблемами, знайти в кожному хороше, неабиякий дар всерозуміння і людяності.  Анатолій Андрійович ніколи не забував про своїх земляків. Завдяки вмінню бути дбайливим господарем та керівником, йому  вдалося запалити голубий вогник в школі та більшій частині сільських садиб Пугачівки.

 

 

 

                               

РОДИНА  „РУДЕНКІВ”

  Сім’ю Руденків знає та поважає кожен житель села Пугачівка.

  Іван Савович – корінний житель села Пугачівка. Народився  у 1931 році в родині колгоспників Сави Профировича та Параски Філонівни.  Сім’я Руденків  пережила багато  незгод:  голодомор, Велику Вітчизняну війну та роки відбудови , тому дитинство Івана Савовича щасливим не назвеш..

В неповні 11 років сил було малувато, то жалісливі жінки доручали хлопцеві ходити за кіньми. Отак орали і сіяли. Після визволення села від німців, пішов до школи. Закінчив 7 класів і поїхав за направленням до Києва  у ФЗО. Успішно закінчив його, а потім - у Ростові автодорожній технікум. Три роки відслужив в армії. А далі робота, робота... Почав у колгоспі механіком, потім був помічником бригадира МТСу, бригадиром тракторної бригади і довгих 20 років завідуючим Пугачівською дільницею. Руденко Іван Савович вніс значний внесок в соціально – економічний розвиток нашого  села.

 Марія Михайлівна – народилася у 1934 році  в селі Соколівка Жашківського району. Після закінчення 10 класів, поїхала в Москву до бабусі. Дуже хотілося вчитися, а ще допомагати людям, бо скільки горя бачила навколо себе. Не було байдуже до нього чуйне дівоче серце. Поступила до Московського медичного училища ім. Клари Цеткін. І так трапилось, що прийшло туди замовлення з Уманського району. Направили в Пугачівку, де пропрацювала  26 років акушеркою  в місцевому ФАПі. А вже потім стала завідуючою сільським ФАПом. Має  більше 50 років медичного стажу.

Сотні малюків побачили світ завдяки вмілим рукам цієї простої і скромної жінки. А скільки врятованих життів! Вона в Пугачівці - найголовніший лікар: і терапевт, і хірург, і травматолог, і акушер – гінеколог, і окуліст, і онколог. Вдень і вночі, в люту заметіль, мороз, зливу чи спеку  спішить на допомогу людям і по сьогоднішній день. І ніколи жодної відмови. На особливому контролі малюки і старенькі. Вдома її майже не застанеш. Всі люди в селі молять віка і здоров’я для неї, бо не уявлюють свого життя без цієї  жінки.

 В травні 2003 року Руденко Марію Михайлівну нагороджено почесною Грамотою районної ради за вагомий особистий внесок у розвиток червонохрестного руху та багаторічну плідну працю в  ім’я милосердя і гуманізму.

Син  Івана Савовича та Марії Михайлівни – Володимир  також протягом довгого періоду  проймався  чужими проблемами  та бідами працюючи сільським головою в сусідньому селі Старі Бабани.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЯРЕМЧУК

ВОЛОДИМИР ІВАНОВИЧ

 

Яремчук Володимир Іванович народився 18 червня 1948 року в с. Пугачівка.

Ріс як звичайні сільські діти: пас корову, бігав до ставка, допомагав батькам по господарству. Добре закінчив школу, вступив до Київського інституту народного господарства. В 1973 році закінчив його з відзнакою. Працював в Києві в міністерстві фінансів, в 1975 році перейшов до служби безпеки, де працював на славу Україні, сьогодні – генерал – майор на заслуженому відпочинку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЄВИЧ ( ШЕРШУН)   НІНА  ЯКІВНА

 

             Євич (Шершун)  Ніна  Яківна народилася 4 листопада 1952 року   в м.Краматорськ  Донецької області. Після  закінчення Теребовлянського культурно – освітнього  училища в серпні  1971 року  разом з чоловіком Євичем А.О.  переїхали на постійне місце проживання в с.Пугачівку і вже в вересні пішла працювати  учителем музики в місцеву  восьмирічну школу. Жодне  свято в селі не проходило без її участі.Це і вечори відпочинку в школі, і дозвілля населення села.У 1980 році закінчила навчання в Уманському педагогічному інституті за фахом методика і педагогіка початкової освіти.І вже через кілька років в селі переконались, що Ніна Яківна щиро закохана у педагогічну справу.Вона постійно шукала в кожному своєму учневі найкраще, вміла підійти до кожного, зацікавити, внести в дитячу душу паростки прекрасного та навчити гарним манерам. Це радувало батьків та дирекцію школи. В 1988 році Пугачівську початкову школу було реорганізовано у восьмирічну. Євич Н.Я.  очолила педагогічний колектив Пугачівської школи.Спочатку їй було боязко, адже для досконалого володіння педагогічною справою на посаді директора  потрібне вміння не тільки навчати, а й вирішувати  багато господарських питань . Однак ці труднощі Ніна Яківна подолала успішно : змінився зовнішній  вигляд школи, було запроваджено новації у навчально-виховному процесі  та багато зроблено для зміцнення  матеріально- технічної бази школи. В усіх справах директор відчувала підтримку своїх колег, які щиро її поважали за те, що навіть у складних ситуаціях вона вміла знайти правильне рішення або компроміс.

        Євич Н.Я.- ветеран педагогічної праці, учитель вищої категорії, нагороджена Почесними знаками: „ Відмінник  освіти України” та „ Відмінник освіти СРСР”,  грамотою Міністерства освіти України, чисельними грамотами обласного та районного відділів освіти.

Ніна Яківна була не лише вмілим педагогом, директором та організатором, а ще й громадським діячем . Протягом багатьох років вона - член виконкому сільської ради і депутат сільської та районної ради. За її ініціативою в селі було створено  жіночий  фолькльорний ансамбль „ Журавка”, керівником якого вона була не один рік. В 2001 році Ніна Яківна очолила Уманський територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян та переїхала на постійне місце проживання в м.Умань.